Управління освіти, сім’ї, молоді та спорту Дубенської
міської ради
Методичний кабінет загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів №3 м. Дубна
МЕЛЬНИК ЯРИНА ВІКТОРІВНА
Охорона природи рідного краю
Методичний посібник для вчителів початкових класів
Дубно 2012 рік
Більшість природоохоронних об'єктів Рівненської
області створені в 1970- х - на початку 1980-х років. Серед них є заповідник,
заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, парки-пам'ятки садово-паркового
мистецтва.
Державні
заповідники - це спеціально
виділені і назавжди вилучені з господарського вжитку досить великі за площею
території, які мають особливу наукову або культурну цінність і призначені для
збереження найбільш типових для цієї географічної зони чи області природних
ділянок, а також для відновлення і розмноження тварин і рослин, особливо цінних
у господарському та науковому відношеннях. Природні багатства заповідників
використовуються тільки для проведення науково-дослідницьких робіт.
В 1995 році
створено перший Рівненський заповідник, в який як відділення увійшли заказники Перебродівський, Сомино, Сира
Погоня, Білоозерський.
Державні заказники (резервати) - території, де під
охороною знаходяться один або декілька компонентів природи. На території
заказників обмежено деякі види господарської діяльності людини, постійно, або в
певні періоди охороняються усі або окремі види тварин, рослин чи частини
природного комплексу.
На території Рівненщини 18 державних заказників
республіканського значення і 91 заказник місцевого значення. Заказник Вишнева
гора відомий далеко за межами області як один з найцікавіших ботанічних
резерватів. Вишнева гора - це крейдяний горб. Розташована приблизно за 8
кілометрів на північний захід від Рівного між селами Городок та Зозів поблизу
гирла лівої притоки Горині - р. Устя.
Назву місцевість одержала завдяки поширенню вишні
степової, яка утворює на схилах чагарники висотою до 1,5 м. Проте славу і права
державного заказника Вишнева гора завоювала як крайній північно-західний
форпост степової рослинності в нашій країні. На порівняно невеликій площі
заказника (97 га) визначено понад 50 видів степової рослинності.
Вже багато років Вишнева гора не знає плуга, а знищена
рослинність і досі ще не відродилась.
З весни до осені неодноразово змінюється вигляд Вишневої
гори. Ранньою весною жовтувато-зелений аспект створює осока низька, типова
рослина західних степів. Тоді ж зацвітають і невеликі кущі - вицінія степова.
Цей чагарник не дуже часто трапляється і в південних областях України, а тут,
біля межі з Поліссям, він надзвичайно рідкісний. Дуже багато терну. Разом з
шипшиною та барбарисом він займає усі яри, широкою смугою оточує всі галявини.
Відцвіте вишня степова, зав'яжуться маленькі ягідки. І
в цей час розкривається серед яскравої зелені горицвіт весняний. Горицвіт!
Вогнем палають його великі золоті кошики. Та не лише чистою красою полонить нас
горицвіт. Використовують його також і в медицині.
Слідом за горицвітом розквітають півники угорські. З
настанням літа ковила волосиста починає викидати колос з довгими остюками.
Між злаками густо розкидані
темно-фіолетові суцвіття цибулі круглоголової, великі червоні голівки горинеї
павутинистої, хитаються від вітру тендітні суцвіття коров'яка фіолетового,
майорять суцвіття гвоздики різнобарвної, ніжно біліє віхалка розлога. Все це
створює враження справжнього степу, тільки в мініатюрі. А коли згадати, що
Вишнева гора - це той острівець степу, який найдалі на північний захід
знаходиться від своєї зони, стає зрозумілим не лише естетичне, а й величезне
наукове значення цієї заповідної території.
Дуже щедро обдарувала природа Вишневу гору -
заповідний степовий острівець, що здіймається у лісовій зоні неподалік від
Рівного.
Заказник Соколині гори
охоплює неповторно мальовничу місцевість на берегах ріки Случ, в околицях
с.Губків ( за 4 кілометра на схід від с.Соснівка БерезнІвського району). В
області мабуть немає більш привабливого місця. Крутими гранітними скелями над
долиною Случі підноситься західний борт Українського кристалічного масиву. На
темному фоні гранітів під сонцем виблискують лусочки слюди, а де-не-де
трапляються жили з кристалами турмаліну. На скелях поширені рідкісні для
Полісся рослини - таволга середня, кизильник горноплодний, молодило руське
тощо.
З лівого берга до Случі
підступає старий ліс з кремезними дубами, високими і товстими березами, серед
яких тут і там стоять химерні скелі.
Заказник Соколині гори
має також велике історико-краєзнавче значення. По обох берегах Случі знайдено
залишки стоянок первісної людини, численні козацькі та татарські могильники-кургани.
На правому березі Случі, поблизу Губкова, підіймаються руїни замку XV ст., а в
околицях с.Маринин збереглися стара печера та галереї, у яких переховувалися
селяни під час лихоліття.
Заказник озеро Тухове
розташований у басейні р. Льви. Він займає територію близько 200 га, включає
мальовниче озеро Тухове, розташоване серед велетенського болотного масиву.
Заказник створено для розводу бобрів, які тут добре прижилися і розмножились.
Масевицький державний
заказник являє собою ділянку лісу по обох берегах р.Гнійнище загальною площею
1500 га ( Рокитнівський район). Уся ділянка заказника вздовж річки заселена
бобрами, які побудували собі житла у вигляді нір на піщаних підвищених берегах.
Масевицький заказник вважається найкращим місцем для розведення бобрів у
Рівненській області.
Серед інших державних заказників, створених на
території області з метою розведення бобрів слід назвати заказники Брище (100
га) та Воронківський (300 га) у Володимирецькому районі, Литвнцький (74 га) у
Дубровицькому районі та Осницький (300 га), розташований уздовж р. Льви у
Рокитнівському районі. Створення бобрових заказників сприяло досить широкому
зростанню поголів'я цього цінного звіра. Бобри чудово прижилися на Поліссі і
значно розширили географію своїх поселень, вийшовши за межі згаданих вище
заказників.
ОБ'ЄКТИ РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ЗНАЧЕННЯ
природно-заповідного фонду Рівненської області за природними умовами та
рослинним світом можна поділити на декілька груп:
І. Лісо-болотні масиви:
Рівненський заповідник і його відділення:
-
-
ландшафтний
заказник Білоозерський (9780 га),
-
ботанічний
заказний Сира Погоня (13635 га),
-
зоологічний
заказник Перебродівський (16530 га),
-
гідрологічний
заказник Сомине (9799 га).
ІІ. Лісові масиви:
-
гідрологічний
заказник Острівський (2126 га),
-
гідрологічний
заказник Дібровський (873 га),
-
ботанічний
заказник Суський (298 га).
ІІІ. Болотні масиви:
-
ландшафтний
заказник Почаївський (927 га),
-
ботанічний
заказник Хінноцький (2267 га),
-
ботанічний
заказник Вичівський (272 га),
-
ботанічний
заказник Озерський (1276 га),
-
ботанічний
заказник Золотинський (3016 га).
ІV. Заплави
та озера:
-
лісовий заказник
Висоцький (110 га),
-
зоологічний
заказник Брище (100 га).
V.Степові ділянки:
ботанічний заказник
Вишнева гора (97 га).
Державні пам'ятки природи - території або окремі природні об'єкти, що мають
особливу цінність і є унікальними або типовими для країни. Беруться під охорону
для збереження в природному стані в наукових, культурно-освітніх та естетичних
цілях.
Державні парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва - це найбільш видатні зразки паркобудівництва.
Беруться під охорону в естетичних, наукових, природоохоронних та оздоровчих
цілях. В області до державних парків віднесено - 12, з них республіканського
значення - Гощанський, Рівненський імені Т.Г.Шевченка, Березнівський дендропарк ( в ньому росте 1100 форм дерев і
чагарників різних зон і континентів).
Державні заповідні урочища - це лісові, степові,
болотні та інші природні комплекси, що мають велике природоохоронне та
естетичне значення. Виділені з метою їх збереження в природному стані
Заказники на
Дубенщині
Лісові державні заказники місцевого значення
Любомирський – ділянка ялинового
лісу з наявністю рідкісних рослин, занесених до Червоної книги України, місце
гніздування чорних лелек.
Смизький – сосново-дубовий ліс з наявністю рослин, занесених до Червоної книги.
Ентомологічні заказники
Озерянський,
Клинцівський, Ясенівський, Нараївський – це круті
схили, де розмножуються комахи.
Гідрологічні заказникиУрочище
«Верба», «Студянка», «Стрілки» - вироблена торфоділянка,
місце гніздування водоплавних птахів.
Урочище Олександрівка
Пам’ятка природи входить до складу
природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо
якої встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання,
загальною площею 13 гектарів. Пам’ятка природи знаходиться на північно-східному
схилі пагорба Повчанської структурно-горбистої височини. Верхня частина
геологічного розділу пагорба представлена лесоподібними суглинками. Основна порода
– дуб звичайний віком до 190 років, висотою 28 метрів, середнім діаметром 90
сантиметрів. Окремі екземпляри дуба мають вік 220-250 років. В трав'яному
покриві трапляються мало поширені види рослин – підлісник європейський, аґрус
відхилений та види, занесені до
Червоної книги України – коручка
чемерникоподібна, гніздівка звичайна. Територія Пам’ятки природи знаходиться у
користуванні Державного підприємства "Дубенське лісове господарство"
в межах Мирогощанського лісництва.
Смизьке лісництво вздовж річки Тартацької – поселення кутори малої,
рідкісного звірка, занесеного до Червоної книги України.
Червона книга
України
Перша Червона
книга, присвячена українській флорі та фауні, була видана у 1980 році під
назвою «Червона Книга Української РСР». Перше видання Червоної книги України
(1980 р.) містило опис 85 видів (підвидів) тварин: 29 — ссавців, 28 — птахів, 6
— плазунів, 4 — земноводних, 18 — комах і 151 вид вищих рослин. Після набуття
Україною незалежності у видавництві «Українська енциклопедія» було випущене
друге видання Червоної книги України: в 1994 році — том «Тваринний світ»
(наклад — 2400 примірників), в 1996 році — том «Рослинний світ» (наклад — 5000
примірників). З огляду на малий наклад ці два видання відразу стали раритетами.
Друге видання нараховувало 382 види тваринного та 541 вид рослинного світу.У
2009 р. вийшло третє видання Червоної книги України. До нього занесено 542 види
тварин: гідроїдні поліпи (2 види), круглі (2) та кільчасті (9) черви,
ракоподібні (31), павукоподібні (2) та багатоніжки (3), ногохвістки (2), комахи
(226), молюски (20), круглороті (2) та риби (69), земноводні (8), плазуни (11),
птахи (87), ссавці (68). Кількість видів тварин у третьому порівняно з другим
виданням збільшилась на 160 видів, а у другому порівняно з першим — на 297
видів. Таким чином, з урахуванням приблизно однакових проміжків часу між
виданнями Червоної книги України, спостерігається певне уповільнення темпів
зменшення втрати різноманіття окремих таксономічних груп фауни України. Разом з
тим, викликає занепокоєння суттєве збільшення у Червоній книзі
Україні кількості видів риб та ссавців.
До третього видання
«Червона книга України» (рослинний світ) занесено 826 видів рослин і грибів.
Кількість видів рослин у третьому порівняно з другим виданням збільшилась на
285 видів, а у другому порівняно з першим — на 390 видів. Таким чином, з
урахуванням приблизно однакових проміжків часу між виданнями Червоної книги
України, спостерігається певне уповільнення темпів зменшення втрати різноманіття
видів рослин і грибів України.
Структура
У виданні 1994 року
залежно від стану і ступеня загрози для популяцій видів, занесених до Червоної
книги України, було застосовано наступні категорії: зниклі (0), зникаючі (I),
вразливі (II), рідкісні (III), невизначені (IV), недостатньо відомі (V),
відновлені (VI).
Зниклі: види, про
які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших
відомих та можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про їх
існування у дикій природі;
Зникаючі: види, що
знаходяться під загрозою зникнення, збереження яких є малоймовірним, якщо
продовжиться згубна дія факторів, що впливають на їх стан;
Вразливі: види, які
у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії «зникаючих», якщо
продовжиться дія факторів, що впливають на їх стан;
Рідкісні: види,
популяції яких невеликі, які у даний час не відносяться до категорії
«зникаючих» чи «вразливих», хоча їм і загрожує небезпека;
Невизначені: види,
про які відомо, що вони відносяться до категорії «зникаючих», «вразливих» чи
«рідкісних», однак достовірна інформація, яка б дозволяла визначити до якої із
зазначених категорій вони відносяться,- відсутня;
Недостатньо відомі:
види, які можна було б віднести до однієї з вище перерахованих категорій, однак
у зв'язку з відсутністю повної достовірної інформації питання залишається
невизначеним;
Відновлені: види,
популяції яких завдяки вжитим заходам щодо їх охорони не викликають
стурбованості, однак не підлягають використанню і вимагають постійного контролю.
У виданні Червоної
книги 2009 року для видів застосовано наступні критерії:
Вразливий;
Зникаючий;
Недостатньо
відомий;
Неоцінений;
Рідкісни
2.КІТ ЛІСОВИЙ). Ряд
Хижаки, родина Котячі. Проживає в глухих лісах. Лігво влаштовує в дуплах, норах
лисиць, борсуків. Живиться мишовидними гризунами, рідше птахами. Веде нічний
спосіб життя. Можна зустріти в Дубровицькому,Радивилівському районах.
3.ТХІР СТЕПОВИЙ. Ряд
Хижаки, родина Куницеві Пришелець з степових районів республіки. Селиться на
випасах, крутосхилах,
поблизу шляхів і населених пунктів.
Живиться мишовидними гризунами, рідше птахами, жабами, ящірками. Розповсюджений
по всій території області.
4.ВОВЧОК САДОВИЙ. Ряд
Гризуни, родина Соневі. Рідкісний вид. Дещо нагадує білку. Оселяється в дуплах
дерев, або в штучних гніздах в широколистяних лісах з добре розвинутим
підліском. Живиться горіхами, жолудями, жуками, гусінню, мишовидними. В 1982
році вовчка садового відновлено поблизу с. Глинне Рокитнівського району.
6.НІЧНИЦЯ СТАВКОВА . Ряд
Рукокрилі, родина Гладконосі кажани. Рідкісний вид. Селиться в підземеллях, на
горищах будівель поблизу водойм. Цей вид відмічено поблизу Хрінниківського
водоймища Млинівського району.
9.НОРКА
ЄВРОПЕЙСЬКА. Ряд Хижаки, родина
Куницеві. Відомий пушний звір, добре пристосований до водно-наземного способу
життя. Живе переважно біля водойм, в місцях де багато надійних схованок серед
коріння, в дуплах і де у великій кількості зустрічаються водяні полівки,
ондатри, жаби, риба, раки.
12.МИШІВКА
СТЕПОВА . Ряд Гризуни. Дрібний,
схожий на маленьку мишку, гризун, 5-7 сантиметрів завдовжки. По хребту від носа
до хвоста - вузька чорна смуга.
7. БАЛОБАН. Ряд Соколоподібні. Рідкісний вид. Невеликий
за розміром птах з широкими і гострими крилами. Селиться в острівних лісах
поблизу річок. Живиться мишовидними гризунами,
дрібними птахами. Зустрічається на крайньому північному сході області.
15. ГОГОЛЬ. Птах помітно
менший за свійську качку. Забарвлення і голови в самця навесні чорне, із
зеленим блиском. Між оком і дзьобом велика біла пляма. Живиться молюсками, комахами,
дрібною рибою, насінням водяних рослин.
16. ПІДОРЛИК МАЛИЙ. Ряд
Соколоподібні, родина Яструбині. Невеликий орел. Забарвлення темнобуре.
На надхвісті буває біла пляма. Винищує
шкідливих гризу
3. ТРИТОН
ГРЕБІНЧАТИЙ.
Невеликий джміль,
завдовжки 18-22мм. Від решти джмелів відрізняється однокольоровим забарвленням
спини та черевця, спина вкрита рудими або золотисто-жовтими волосками, а
черевце жовтими; ділянок, зафарбованих у чорний колір, немає зовсім. Живуть сім'ями, які восени
налічують до 50-100 особин.
|
2.
ЖУК-ОЛЕНЬ, РОГАЧ ЗВИЧАЙНИЙ
3.КОВАЛИК
СПЛОЩЕНИЙ
5. ЕНДРОМІС БЕРЕЗОВИЙ, шовкопряд березовий
|
|
2.ВІДКАСНИК
ТАТАРНИКОЛИСТИЙ.
Безстебельна багаторічна
рослина, листочки зелені, посічені вирізами з колючками - зовнішні;
бпідо-жовтого кольору -внутрішні. Росте на схилах.
11. ЛІЛІЯ ЛІСОВА.
Струнка, красива багаторічна рослина висотою 50-150 см. Квітки на вершині
стебла на довгих квітоніжках. Росте в листяних і мішаних лісах.
12ЛЮБКА ДВОЛИСТА.
Струнка висока рослина. При основі стебла два високі блискучі листки. Дуже
красиві білосніжні квіти. Росте в світлих лісах, на галявинах.
13.МЕЧ-ТРАВА БОЛОТНА.
Сіро-зелена рослина з широкими листками. Росте на обезводнених болотах.
14.ПАЛЬЧАТОКОРІННИК
ТРАВНЕВИЙ. Рослина до 40 см з досить товстим стеблом. Листя коротке з плямами,
любить вологі луки, узлісся.
16.ПАЛЬЧАТОКОРІННИК
ФУКСА. Рослина 20-50 см висотою. Світлолилові квіти зібрані в щільне
циліндричне суцвіття. Росте на вологих луках і чагарниках.
17.ПІДСНІЖНИК ЗВИЧАЙНИЙ. Багаторічна рослина 8-15 см
висотою. Красива білосніжна квітка. Росте в листяних лісах.
18.ПЛАУН КОЛЮЧИЙ трав’яниста
темно-зелена рослина. Росте у зволожених хвойних і мішаних лісах.
20.РОСИЧКА ПРОМІЖНА.
Листки яйцевидні. Комахоїдна рослина. Росте на болотах.
21.СВЕРЦІЯ БАГАТОРІЧНА. Рослина струнка і красива,
висотою 30-50 сантиметрів. Росте на болотах. Квіти голубі.
22.СХЕНУС ІРЖАВИЙ.
Стебло темно-бурого кольору, такі ж квіти. Росте на болотах. Дерниста рослина.
23.ТОВСТЯНКА ЗВИЧАЙНА.
Рослина комахоїдна. Росте на болотах. Листя жовте. Квіти сині.
25.ЦИБУЛЯ ВЕДМЕЖА .
Багаторічна трав'яна рослина. В ґрунті знаходиться білувата цибулина. Молоді
відростки мають аромат часнику.
26.ЧЕРЕВИЧКИ ЗОЗУЛИНІ). Стебло високе, листки великі,
овально-елептичні. Дуже красива квітка, з немов
би викинутою губою яскравого забарвлення.
Тема.
Неси добро у світ природи
(для
учнів 2-го класу)
Мета: поглибити знання дітей про багатогранність і
цінність природи; розширити уявлення про вплив людини та її поведінки на
навколишній світ; виховувати ціннісне ставлення до природи, як до рідної
домівки, бажання зберегти її для майбутніх поколінь.
Очікувані
результати: ціннісне
ставлення особистості до природи; сформованість мотивів на збереження та
примноження природних багатств; прагнення жити в гармонії з природою.
Методичне
забезпечення: плакати
«Обожнювать красу Землі навчись», «Хай служать добру твої розум і руки»,
«Любімо не словом, ані язиком, але ділом і правдою»; виставка фотоматеріалів
художніх полотен з різними краєвидами; Червона книга України; глобус;
шапочки-маски для дітей (соловей, калина, білка, сова, соняшник, дельфін,
дятел, барвінок, Сонце, зернятко, мишка, змія, їжак).
Сценарний
хід
Класовод: Сьогоднішній наш захід присвячений любові,
добру та красі природи, адже всі ми повинні розуміти красу природи, робити для
неї добро і любити її. Розпочнемо з легенди:
Було у матері Природи три доньки. Одну з них звали
Краса, другу – Доброта, третю – Любов. Дружно вони жили, доньки любили свою
матір, піклувалися про неї, допомагали їй у всьому. Та якось серед них виникла
суперечка: «А хто ж важливіший для нашої матері Природи? Від котрої з нас
більше користі?».
-
Я
найважливіша, - сказала Краса, – бо я роблю нашу матір Природу прекрасною,
неповторною, чарівною.
-
А от і
ні, це я важливіша, - сказала Доброта, - бо є люди, які не розуміють тебе, а
тому часто шкодять нашій матері. Я ж роблю людей добрими до природи.
-
Найважливіша
я – Любов, - промовила третя сестра, - адже ваша краса і доброта нічого не
варті без мене. Насамперед Природу потрібно любити. Лише тоді люди будуть
робити для неї добро і розумітимуть її красу.
Звичайно, мати Природа швидко помирила дочок,
пояснивши їм, що всі троє однаково потрібні їй, однаково важливі в її житті.
Герої цієї легенди допоможуть і нам це зрозуміти.
Першою до нас завітала Краса.
(На
дошці з’являється плакат «Обожнювать красу Землі навчись»)
Класовод: Красу можна сприймати зором, слухом, а ще
більше – серцем. Про красу можна розповісти словом…
Учень: Буває часом сліпну від краси,
Спинюсь,
не тямлю, що воно за диво.
Оці
степи, це небо, ці ліси,
Усе
так гарно, чисто, незрадливо.
Усе
як є – дорога, явори,
Усе
моє, все зветься України,
Така
краса, висока і нетлінна,
Що
хоч спинись і з Богом говори.
Класовод: Про красу можна розповісти піснею…
(Учні
співають пісню «Зацвіла в долині»)
Класовод: Про красу природи можна розповісти картиною,
як це роблять художники. До вашої уваги репродукції картин.
(Огляд
картин)
Класовод: Як бачите, кожна людина, бачить красу по-своєму.
Інколи це буває так:
(Учні
розігрують сценку)
До квітучого лугу прийшли два юнаки – Сергій і Матвій.
-
Яка
краса! Дивись, на зеленому килимі немов виткав хто рожеві, червоні, білі,
блакитні квіти.
-
Справді,
красива трава. Сюди б корову пустити, до вечора буде двоє відер молока.
-
А бджоли
бринять, немов арфа.
-
А вулики
б сюди вивести… Меду, меду стільки б наносили.
-
І є ж
такі люди, що не бачать тієї краси?!
Класовод: Дійсно, такі люди є. І з роками таке
нерозуміння краси може обернутися великим лихом для природи. Одним із наслідків
нерозуміння краси природи є славнозвісна «Червона книга», в яку занесені види
рослин і тварин, що зникають з лиця Землі.
Учень: В Червону книгу ми занесли
Світ
неповторний та чудовий,
Що
поступово вимирає,
Давно
рятунку в нас благає.
Невже
в майбутньому на світі
Не
будуть зеленіти віти –
Верби,
берізки, горобини
І
диво-дівчинки калини.
Учень: Невже ми більше не побачим,
Як
біля річки верби плачуть,
Як
розцвітають на майданах,
Високі
красені каштани.
Ми всі
господарі природи,
Тож
збережемо її вроду!
Класовод:
Справді, істина ця не нова:
«Краса врятує світ!». Але як і чим врятувати і зберегти красу? Відповідь на це
питання, як і на багато інших, можна знайти у Біблії (Послання св. апостола
Павла 6:10): «Поки маємо час, усім робімо добро…»
Обдаровуючи нас всім необхідним для життя, Господь
ставить перед кожною людиною просте, але дуже відповідальне завдання: не
втомлюватись творити добро, примножувати красу у створеному Ним світі.
(На
дошку вішаємо новий плакат «Хай служать добру твої розум і руки»)
Учень:
Якщо людина добре серце має,
Вона
іде у світ добро творить.
В її
очах любов і ласка сяє,
Така
людина святістю горить!
(Учні
співають пісню «Доброта» слова і музика А.Житкевича)
Класовод: Що є доброта в природі?
Учень: Природа нам – як рідний дім,
Вона
усім як мати.
Щоб
лад завжди був в домі тім,
Про
це нам треба дбати.
Учень:
Прийде весна й покличе нас
В
поля, теплом зігріті.
Та
знати треба повсякчас,
Як
слід й не слід чинити.
Учень: Не рви трави товсті жмути,
Не
рви в букети квіти.
Все,
що навколо бачиш ти,
Рости
повинно й жити!
Учень: Не рви, не знищуй, не руйнуй –
Це
заповідь для тебе:
Красу
планети не зіпсуй –
Вона
одна під небом.
Класовод: Ніхто сьогодні не буде сперечатися, коли я
скажу: «Природу потрібно любити!». А що таке любов? Святий апостол Іоанн
Богослов наголошує: «Бог є любов!». Далі додає: «Діточки, - любімо не словом,
ані язиком, але ділом і правдою». Як довести нам свою любов до матінки природи?
Тільки добрими ділами, тільки примножуючи красу.
Учень: Добрим світ створив Творець.
Сонце
– спільний наш отець,
Земля,
звичайно, - мати.
Треба
їх нам зберігати!
Учень: Бережи природу – предків заповіти,
Не
засмічуй воду, землю і повітря.
Хай в
душі і серці горить, як багаття,
Всі
ми на планеті рідні сестри й браття!
Учень: На землі все потрібне:
І
дощик, і сніг, і вітер.
Всі
живі ждуть любові
І
турботи про них,
І у
лагіднім слові,
І у
діях твоїх!
Класовод: Щоб довести свою любов на ділі ми приймемо
«Закони охорони природи». Але це не ті, що прийняли дорослі, і яких вони ж самі
не дотримуються. Наші закони опираються на одвічну мудрість природи:
(Розповідають
діти у костюмах та масках)
1.
Закон співучого солов’я. Будемо оспівувати красу рідної землі як
соловей!
2.
Закон червоної калини. Будемо прикрашати Землю добрими справами, як калина
гай!
3.
Закон турботливої білочки. Будемо брати від природи лише необхідне!
4.
Закон мудрої сови. Будемо спостерігати, навчатися, діяти і відповідати
за свої вчинки!
5.
Закон золотого соняшника. Кожна істота, яка живе на Землі, - незамінна.
Вона має право на сонце, повітря і воду.
6.
Закон доброго дельфіна. Будемо допомагати кожному, хто цього потребує,
як дельфін у морі!
7.
Закон наполегливого дятла. Будемо наполегливими і не втомливими як
дятли, - і побачимо нашу землю уквітчаною і здоровою.
8.
Закон вічнозеленого барвінку. Будемо завжди пам’ятати про перевагу Законів
Природи над законами людськими.
(Діти
стають в коло, утворюючи «екологічний ланцюжок»)
Учень: Ось планета, яку ми звемо Земля.
А я – вербичка, зелене личко,
Яка
вплітається у ниті незримі,
Що все зв’язали у коло єдине
На цій планеті, що зветься
Земля.
Учень: А я – Сонце, що день приносить,
Розчеше коси
вербичці,
Яка вплітається
в ниті незримі,
Що все зв’язали у коло єдине,
На цій планеті, що зветься
Земля.
Учень: А я – зернятко, яке зігріте сонцем ласкавим,
Що день приносить,
Розчеше коси зеленій вербичці,
Що росте на планеті Земля.
Учень: Я – мишка сіренька,
Яка зернятко
з'їдає тихенько,
Яке зігріте сонцем ласкавим,
Що сіє життя на
планеті Земля.
Учень: Я – змія повзуча,
Яка впіймає
мишку сіреньку,
Яка з'їдає зернятко тихенько
На щедрій планеті, що зветься
Земля.
Учень: А я – їжачок колючий,
Який поснідає
гадом повзучим,
Що гріє на
сонечку тіло блискуче
На добрій планеті, що зветься
Земля.
Учень: А я – людина, завершую коло єдине,
Яке зберегти
повинна,
Щоб квітло життя невпинно
На вічній планеті, що зветься
Земля.
(Звучить пісня «Молитва» сл. і муз.А.Житкевича)
Класовод: Збережімо цю землю, її вроду,
І маленьку
рибку у воді.
Збережем всіх
звірів у природі
І убиймо звіра
у собі,
Щоб барвиста
веселка сіяла,
Радість людям
усім дарувала.
Усі: дорослі і
малі,
Добро творімо
на Землі!
Тема: Бережи кожну
травинку
Мета: Поглибити знання дітей про
багатогранність та цінність природи, розширити уявлення про довкілля,
виховувати ціннісне ставлення до природи, як до рідної домівки, формувати
бажання зберегти її для майбутніх поколінь.
Очікувані результати: ціннісне ставлення особистості
до природи, сформованість мотивів на збереження та примноження природних
багатств, прагнення жити в гармонії з природою.
Методичне забезпечення: ілюстрації краєвидів,
шапочки-маски, плакати,диск із записом природних звуків
Мільйони
і мільйони років Природа – мрійниця і чарівниця – відшліфовувала і
вдосконалювала свої витвори . Усе було в її царстві доцільно, справедливо і
напрочуд гарно.
Росла на Землі людина та пізнавала поступово
дивовижний та чарівний світ . Брала від природи все: повітря – дихати, водичку
– пити, а рослини – їсти. Вона була дуже спостережливою, тому навчилася багато
чого від рослин і тварин, та й сама почала вдосконалювати свій світ.
Людина навчилася добувати вогонь, приручила
тварин, навчилася захищатись від хижих звірів і полювати, знаходити і готувати
собі їжу, яка б зробила її сильнішою, будувати житло.
І чим краще людина пізнавала світ, тим
більше будувала будинків, мостів, доріг,
тим самим змінюючи природне середовище, своє довкілля.
І ось тепер людина живе у гарних
будинках, вона в них захищена від холоду, вітру і дощу, а під рукою в неї –
світло, вода, тепло. А ще людину оточують розумні машини, їх так багато – це
радіо,телефон, телевізор, магнітофон, мікрохвильова піч, пральна машина, газова
та електрична плити, комп’ютер …Усе й не перелічити! І це все – наше навколишнє
середовище, бо ми серед усього цього живемо. Це тепер - наше довкілля.
А що таке – довкілля?
Все що є навколо тебе:
Сонечко, хмаринка, небо,
І пісок, каміння, води,
Й люди – часточка природи.
Поле, гори і травичка,
Ліс повітря і водичка,
Бджілка, пташечка і зорі,
Вільний вітер на просторі,
Квіточки і різне зілля -
Це, дитино, й є – довкілля!
Землі
найпрекрасніше диво
Оточує
нас повсякчас,
Довкілля
таке красиве,
Дяка
велика від нас.
Природа
– це наша мати
А ми –
її з вами діти,
То ж
мусимо пильнувати
І
берегти її , й радіти.
Все,що
довкола тебе є:
Поля і
гори й ріки –
Все на
святій землі твоє
Від роду
і до віку .
Цей ліс,
що піснею дзвенить,
Коли
весна прилине,
Метелик
що на цвіт летить
До
кущика калини.
Гаряче
сонечко вгорі,
А в
нічку зорі ясні.
І клен
крислатий угорі,
І
зірочки прекрасні.
Струмок
і чисте джерело,
Моря і
океани …
І небо,
холод і тепло,
І
дощики, й тумани.
Верба,
що сумно до ставка
Спустила
довге гілля,
А в небі
хмарочка легка –
Все це і
є довкілля!
Он звір,
он пташка летить,
Жучок
заліз на зілля.
Усе
прийшло у світ, щоб жить,
Усе це й
є – довкілля!
- Не за
горами – весна. Я знаю , що всі чекають її з нетерпінням, бо це –
найпрекрасніша пора року, коли все в природі оживає.
Весна творити диво надихає ,
Про дні
весни поет вірші складає
Художники
картини намалюють
Про те ,
як ластівки у небесах танцюють .
Прислухайся
: берізки шепчуться з тобою ,
І
побіжить весняною водою колись замерзла річка
А на ній
розквітне квітка щастя і надій .
Веселиться
земля , зеленіють поля ,
Убираються
пишно діброви ,
Соловейко
в саду тьохка пісню дзвінку ;
Од
квіток дух несеться чудовий .
Гей ,
квіти весняні ,веселі , кохані .
З-під
листя виходьте , голівки підводьте ,
Од сну
зимового до сонця ясного .
Пролісок : Я – перша квіточка весни ,
Я- пролісковий цвіт .
Я пережив зимові сни
І знов родивсь на світ .
Пролісок : У мене очі голубі ,
Такі , як неба синь .
Росту між кленів , між
дубів .
Люблю я сонце й тінь .
Пролісок : Зелені рученьки мої
Листочками зовуть .
Я полюбив ліси й гаї ,
Живу я здавна тут .
Пролісок : Я вірю : люблять всі мене ,
Як весну золоту .
Бо знають , що зима мине ,
Коли я розцвіту .
Спасибі
, ліс , що знаєм ми про те ,
Що є
підсніжник й пролісок на світі .
Як ніжна
тут конвалія цвіте ,
Можливо
. найніжніша поміж квітів .
Ми часто
шукаємо зірку з небес .
Щоб
звірити тихо таємне бажання .
А квітку
весняну , це чудо з чудес ,
Зриваєм
безжально , стоптавши вагання .
А їм ,
первоцвітам , й мороз не страшний ,
В снігах
розкошує привітна родина .
В них
ворог один – здичавіли , страшний,-
Байдужа
, безжальна і хитра людина .
В
Червону книгу ми занесли
Світ
неповторний і чудесний ,
Що
поступово вимирає ,
Давно
рятунку в нас благає .
Тихіше ,
тихіше , прислухайтесь , люди :
Іде
перекличка , благання повсюди .
Перші
квіти розцвітають на землі ,
Сині
проліски привітно зводять вінчики малі .
Просим
вас, не ображайте, не ламайте, не топчіть,
Хочем
довго – довго жить .
Ми –
підсніжники ніжні ,
Такі
білосніжні .
Послухай
, як ніжно бринить голосок :
Не треба
зривати наших квіток !
Сестра
нарцисів , лілій ніжних ,
Я
неповторна серед них ,
Цвіту
прекрасна . білосніжна ,
Конвалія
в лісах твоїх .
Мов
наречена з тонким станом .
Стою ,
всміхаюся тобі ,
А запах
ніжний , незрівняний ,
П’янкий
, мов чари весняні .
Ми б
завжди були щасливі ,
І пахучі
, і красиві ,
Якби в
полі , в лісі ,в лузі
Бачили
нас тільки друзі .
Ті , які
б нас не топтали ,
Без
потреби не зривали .
А на
клумбах вдома , в школі ,
Висівали
нас доволі ,
Доглядали
, поливали ,
Ми б
красу їм дарували .
Не рвіть
трави товсті жмути ,
Не рвіть
в букети квіти ,
Все , що
навколо бачиш ти ,
Пости
повинно й жити .
Друзі !
Бережіть всі квіти ,
Бо вони
тендітні діти ,
Чи в
городі , чи на лузі ,
Завжди
ваші вони – друзі !
Бережіть
природу , люди !
Не
травмуйте , не губіть !
Хай
краса її повсюди
Не
згасає ні на мить .
Подивіться
, як природа ,
Наче
дівчинка жива ,
Після
зимної негоди
Сонцю
вії підніма .
Друзі !
Квіти бережіть !
І
даремно їх не рвіть ,
Бо
чарівної краси
Не
побачим я і ти .
Хай вони
ростуть у лузі ,
Бо всі
квіти – наші друзі !
Бережіть
же красу кожної квітки . кожної комашки . Тоді буде наша земля квітучою і
завжди прекрасною . Пам’ятайте і звичаї своєї рідної землі , бо прийшли вони до
нас від наших дідусів і бабусь .
Кажуть ,
природа жива і щедра , поки в душі людській струмує джерело турботи про неї . і
лише доброзичливе , розумне та свідоме спілкування людини з природою принесе
радість і здоров’я нашим нащадкам. Тож
будемо робити все , щоб зберегти Природу , її найцінніший витвір – Людину .
Бережи
краплину , бережи травинку ,
Кожен
крок свій на землі оберігай .
Бережи
тварину , бережи пташину –
І на
землі тоді настане рай
ЛІТЕРАТУРА
uk.wikipedia.org/wiki/Рівненський_природний_заповідник
Об'єкти і заповідні
території Полісся - UA.TextReferat.com
Грунти. Рослинність.
Тваринний світ. Природно-заповідні об'єкти ...geoknigi.com/book_view.php?id=810
Екологічні проблеми
та шляхи їх вирішення в Рівненській області
...otherreferats.allbest.ru/ecology/00021452.htm
Червона книга України
— Вікіпедія uk.wikipedia.org/wiki/Червона_книга_України
ЗМІСТ
Природоохоронні
об’єкти Рівненщини…………2
Заказники на
Дубенщині…………………………6
Про
Червону книгу України……………………..7
Представники флори й
фауни Рівненщини, які охороняються…………………………………….10
Виховні заходи
…………………………………..29
Література ………………………………………45
Зміст ……………………………………………..46
Заказник озеро
Тухове
Заказник Вишнева гора
Заказник « Соколині гори»
Немає коментарів:
Дописати коментар