Робота з батьками

Психологічний тренінг

«Мудрість батьківського виховання»

Мета :

- познайомити педагогів, на  прикладі тренінгу, з інноваційними    формами роботи з батьками ;

 - розвивати  уміння педагогів  сприяти набуттю батьками   психолого-педагогічних знань з основ розвитку особистості дітей, і  навичок   партнерської взаємодії з ними;

-  навчити педагогів активізовувати батьківську громадськість до партнерської взаємодії з школою, шкільним психологом з питання  виховання в сім`ї;

Обладнання : стікери, на ватмані малюнок золотої рибки, лусочки, інформаційні  повідомлення, пазли, бейджики - 30 шт., плакат з зображенням кола,  висловлювання «так, ні, не знаю», стрічки, батьківська шпаргалка, ключеві слова – «фізіологічні, любові, безпеки, визнання».

Тривалість : 1,5 год.

Очікувані результати:

-формування толерантного та емпатійного ставлення батьків і педагогів до дітей;

-встановлення тісних зв’язків між батьками і педагогами;

-аналіз особливостей сприйняття дитиною дорослих на різних вікових етапах;

-усвідомлення ролі батьків і родини у створенні умов для повноцінного розвитку дитини;

-  зменшення проявів жорстокого ставлення до дітей у    сім’ях.

Сценарний план тренінгового заняття .

1.       Вступ: Розповідь педагога-тренера про мету, завдання, структуру і регламент тренінгового заняття.

  У професії педагога багато сфер відповідальності. Це класне керівництво, підготовка і проведення уроків, виховна робота, робота з документацією, тощо. Одним із важливих аспектів  в роботі вчителя, класного керівника є налагоджена робота з батьками. В арсеналі досвідченого педагога є багато різноманітних форм і методів роботи з батьками учнів. Більшість із них – традиційні. До них звикли і педагоги , і батьки. Нерідко останні приходять до школи лише тому, що запросив вчитель. Нічого цікавого від цих нечастих зустрічей батьки, як правило не очікують. Сьогодні ми запропонуємо Вашій увазі проведення батьківських зборів у формі тренінгу. Ви не тільки познайомитеся з цікавими формами роботи, а й приймете особисто  участь у тренінзі  виконуючи роль батьків. Темою нашого тренінгу є «Мудрість батьківського виховання»

Ми поговоримо про світ дитинства у просторі світу дорослих .

2. Вправа на знайомство «Снігова куля» : ( 7 хв.)

   Мета: познайомити учасників тренінгу , сприяти створенню комфортної робочої атмосфери ;

Перший учасник називає своє ім’я і мрію, другий учасник – повторює ім’я першого учасника та його мрію, потім називає своє ім’я та свою мрію, і т.д.

Учасники прикріплюють свої бейджики з іменами.

(Педагог–тренер стежить за тим, щоб учасники висловлювалися максимально стисло).

3. Правила роботи. Вправа  «Сімейний статут»(5 хв.)

Ділимо учасників на чотири групи : пори року ; ( учасники створюють свої кола.

Зараз ви створили одну велику сім’ю. А для того щоб уникнути сімейних конфліктів, необхідно виробити й прийняти своєрідний «Сімейний статут», який закріплюватиме правила поведінки та права членів родини. (Учасники на приготованих стікерах пишуть правила які на їхню думку допоможуть їм працювати в одній родині, потім по-черзі презентують правила і вивішують на ватмані у зображеному колі. Всі правила, які будуть не прийняті, – вивішують за колом ).

4. Вправа на визначення очікувань . Вправа «Золота рибка».( 5 хв.)

Тренер : В казках завжди виконує бажання золота рибка. Сьогодні вона також в нас є, але ваших бажань вона ще не знає .У вас на столах лежать лусочки до неї. Напишіть на них свої сподівання від сьогоднішнього тренінгу.

5.Вправа «Сходинки розуміння»

Інформаційне повідомлення тренера. (Кожна група отримує свою частину тексту «Сходинки розуміння, або Як краще любити дитину». Текст учасники опрацьовують протягом 5 хвилин, потім презентують його, вибираючи головне).

  1. Значення батьків у світі дитини неможливо переоцінити. Батьки складають перше оточення дитини, в якому вона здобуває важливий життєвий досвід, знання про себе і про світ. З Батьківської подачі діти засвоюють поняття про Добро і Зло. Під впливом батьків формується основна структура особистості – система уявлень і ставлень до «Я» (себе), до людей, до світу, яка багато в чому визначає характер і поведінку людини.

    Ставлення матері до своєї дитини, ще до її появи на світ, може вплинути на майбутній розвиток особистості. Коли дитина знаходиться в утробі матері, між нею і мамою існує не тільки фізіологічний, а й психологічний зв'язок. Вона відчуває стани та ставлення матері, особливо ті, що пов’язані з нею: хоче вона її чи ні, любить чи ні. Вона відчуває також настрій мами: радість, страх, тривогу, тощо. Багато з того що дитина відчуває у внутрішньоутробному стані, відображується на її розвитку. Зрозуміло, що дитина, яку хотіли і любили ще до появи на світ, поводитиметься інакше, ніж та, на яку не звертали уваги і якій уже тоді доводилося захищатися від негативного впливу батьків і оточення .

     Дитина народжується беззахисною, безпорадною і незалежною. У неї немає ні здатності керувати собою, ні стійкості і сили зустріти життя. Єдиним орієнтиром, необхідним для формування образу самої себе і навколишнього світу, є ставлення до неї близьких, їхні реакції на неї. Вона приймає все, що адресує їй світ – чи то усмішка, ласкаве слово, чи незадоволений погляд, докір. Оскільки маленька дитина не має слів для того, щоб оформити свої переживання, її реакції на ставлення близьких виливаються в почуттях. Ці почуття  записуються» в її внутрішньому світі, поповнюють сховище даних про себе і світ. Переживання перших років життя накладають відбиток на все подальше життя людини.

2. Якщо спілкування з батьками має позитивний емоційний фон, дитину люблять безумовно, приймають з усіма її «плюсами» і «мінусами», вона знає й відчуває це навіть тоді, коли батьки виказують невдоволення її поведінкою чи карають. У неї закладається почуття цінності свого «Я», упевненості в собі. Доброзичливий до неї світ вона сприймає як безпечне і стабільне місце, а людей  - як  надійних і дбайливих, з’являється почуття довіри до оточуючих. Упевненість і довіра допомагають дитині виявити себе, ставати самим собою. Ставши дорослою така людина буде любити себе та інших, житиме у злагоді з собою і світом .

  Однак батьки можуть бути і емоційно холодними, відчуженими, незрілими, не здатними на любов, або такими, що не надають їй особливого значення. Негативно відгукуються про дитину акцентуючи увагу на її помилках і поразках, порівнюючи з іншими, успішними дітьми, батьки формують негативне само сприйняття. Відчуження і байдужість батьків породжують у дитині відчуття нікчемності, непотрібності, меншовартості. На основі цих переживань розвивається банальна тривога – почуття безпорадності й самотності в світі, який уявляється ворожим. Це почуття порушує правильне уявлення дитини про себе, закладає основу комплексу неповноцінності.

У майбутньому вона, найімовірніше, виявлятиме агресію, ворожість, авторитарність у ставленні до оточення, або плаксивість, залежність, нерішучість, відчуженість, закритість від людей. Дитина з низькою самооцінкою не претендує на багато що в житті – ні в теперішньому часі, ні в майбутньому, не ставить перед собою високої мети, оскільки не впевнена, що зможе її досягнути , постійно сумнівається у своїх можливостях, які в реальності вищі, ніж вона передбачає.

   Є сім'ї, в яких буквально «загодовують» дитину любов'ю, оточують надмірною опікою, шануванням, захопленням, виконують щонайменші примхи. Приймаючи безмежну любов і відчуваючи свою над цінність незалежно від їх реальних якостей, дитина стає себелюбною, егоїстичною, вимогливою до інших, але не до себе. Виростаючи вона заявляє «власницький» характер: інші повинні належати тільки їй, задовольняти тільки її потреби, так само як раніше це робили батьки. Виростаючи така дитина багато чекає від життя: популярності, матеріального достатку. Однак не вміє співвідносити свої можливості з вимогами ситуації. Розраховуючи тільки на успіх, вона переживає невдачі як життєву трагедію.

3. У психології існує таке поняття як умовна любов, за якої дитина отримує ніжність і ласку як нагороду тоді, коли батьки нею задоволені. Дитину люблять «за щось», приймають тільки тоді, коли вона поводиться відповідно до вимог і очікувань батьків, коли слухняна і подає надії на успішне майбутнє. За таких умов дитина стикається з тим, що батьки цінують одні і відкидають інші прояви її особистості. Одним з несприятливих наслідків такого ставлення є установка: «Любов потрібно заслужити покірною поведінкою», яка в дорослої людини виявиться рисами комфортності - залежності від інших, надмірною поступливістю. Така дитина пригнічує свою індивідуальність  заради отримання визнання й любові інших людей, боїться сказати «ні», дозволяє іншим «експлуатувати» себе, оскільки вважає, що любити її можна лише за щось. Наприклад, за чуйність, за гарні оцінки  чи за перемогу в спортивних змаганнях. Згодом у неї розвивається високий рівень тривожності через постійне прагнення догодити дорослим і «заслужити» їхню любов. Це разом із неможливістю відповідати часто завищеним вимогам дорослих формує комплекс неповноцінності, вразливість до зовнішніх впливів і, врешті - решт, життєву неуспішність.

  Отже, для досягнення позитивних результатів у вихованні батьки мають прагнути :

- пізнати свою дитину через увагу до неї, через зацікавлене, емоційне спілкування з нею;

- полюбити її безумовною любов’ю, просто за те, що вона є, й не боятися показувати свою любов;

- прагнути зрозуміти свою дитину, її потреби і проблеми, частіше розпитувати про справи і сподівання;

- підтримувати ініціативи, допомагати дитині долати перешкоди на шляху до її життєвої самореалізації й розвитку.

               

4. Позитивна самооцінка основа життєвого успіху людини. 

 Самооцінка, оцінка своїх можливостей і перспектив спочатку складається на основі оцінок і ставлення батьків. Надалі дитина, сама того не усвідомлюючи, діє відповідно до батьківських прогнозів. Наприклад, твердження: «З тебе нічого путнього не вийде!» може запрограмувати дитину на поразку в житті. Висока самооцінка сприяє особистісному зростанню, самоствердженню дитини. Занижена або завищена заважає розкриттю індивідуальності, сприяє формуванню комплексів.

 Вплив батьків на становлення особистості дитини відбувається не тільки прямим, а й опосередкованим способом. Багато хто з психологів вважає, що особистість формується шляхом навчання та ідентифікації (ототожнення) зі значущими людьми. У нормі дівчатка ідентифікують себе з мамою, а хлопчики – з татом. Наслідком ідентифікації є вбирання в себе цінностей, рис характеру когось із батьків. Ототожнюючись з одним із батьків, дитина засвоює його способи поведінки, тобто починає поводитись подібним чином. Спостерігаючи за поведінкою близьких дорослих, дитина вчиться бути чуйною, альтруїстичною, чи, навпаки – агресивною, злою. Ставлення батьків до сусідів, друзів чи роботи, грошей фіксується в сфері психіки людини, чого вона не усвідомлює, але поступово це стає її ставленням.

 Дитина народжується з генетично заданими властивостями, що складають основу її індивідуальності. Базові властивості особистості , які називають темпераментом, обумовлюють індивідуальний спосіб реагування (поведінки) дитини , особливості її емоційної сфери.

    Подібно до дерева, особистість дитини залежить від середовища свого

зростання. Звичайно, діти можуть зростати і в несприятливих умовах, бо сила життя нездоланна, але при цьому є ймовірність, що зростання їх піде «не в тому напрямі» й особистість буде дисгармонійною.

ІІ. Складання пазлів

Тренер: ось ви і познайомились з тим, як по-різному впливає любов батьків на дітей. Давайте ще раз назвемо необхідні складові розвитку дитини в сім'ї. У кожного з вас на столі знаходяться частинки пазлів, напишіть на них, що необхідно для повноцінного виховання дитини в сім'ї. (Учасники записують на пазлах свої відповіді і прикріплюють їх на дошці. В результаті виходить серце).

Висновок: для правильного виховання дитини в сім'ї потрібне велике батьківське серце, яке складається з усіх перерахованих  якостей.

6. Вправа «Голосування ногами».

 Найголовніше для кожної родини – продовження роду, тобто наші діти. Зараз спробуємо визначити чи розумієте ви своїх дітей методом голосування, тільки голосувати ви будете … - ногами.

(Педагог-тренер зачитує твердження, а учасники повинні вибрати для себе варіант: «ні», «так» або «не знаю» - і стати у відповідний куток з написом. Після кожного твердження відбувається обговорення, чому саме обрано такий варіант відповіді).

Твердження :

- Сучасні діти - зіпсовані. Раніше діти не мали такого гарного життя.

- Ми маємо самі вирішувати за дітей, а не слухати їх.

- Думка дитини є так само важливою, як і думка дорослої людини;

- Хлопці повинні отримувати кращу освіту, ніж дівчата, оскільки вони довше працюватимуть та зароблятимуть кошти на утримання родини;

- Дітей слід виховувати під наглядом родини;

- Діти ніколи не брешуть щодо насильства яке над ними вчинили.

- Діти повинні завжди робити те, що їм скажуть дорослі;

- Батьки мають право покарати дітей на свій розсуд;

- Позбавляючи дітей чогось, ми спонукаємо їх зрозуміти ціну речей.

7. Вправа «Ниточки»

Звучить музика

(Учасники тренінгу сідають півколом. Тренер вибирає 7 осіб, які отримують картки зі словами. Обрані учасники стають до аудиторії спиною, а інший тренер прикріплює їм картки зі словами – Дитина, сім’я, дім, освіта, любов, права, надія. У центрі півкола стає учасник з написом дитина).

Текст тренера :

   Зараз я розповім вам реальну історію. Отже, жила собі Дитина, яка була найщасливішою в світі. У неї були мама й тато, дідусь, бабуся і, навіть, старший брат. У дитини була сім'я (тренер вводить учасника, в якого є картка з написом «сім'я», і з’єднує його ниткою з «дитиною»). Усі члени сім'ї ставилися до дитини з повагою та розумінням. Дитина знала, що таке справжня любов(виводить учасника з карткою «любов». Протягує другу ниточку. Сім’я дитини була доволі забезпеченою й жила у великому і світлому домі (виходить учасник з карткою «дім», протягує ниточку). Дитина вчилася у школі - гімназії, одній з найкращих в місті, вона отримала якісну освіту(ниточка). Так дотримувалися права дитини (ниточка). Дитина з надією дивилась у майбутнє (ниточка - надія).

     Але сталося так, що майже в один рік  батько і старший брат дитини загинули в автокатастрофі. Мама не впоравшись із нестерпним горем, почала дедалі частіше заглядати в чарку, шукаючи там порятунку, а бабуся й дідусь, не витримавши нещастя, померли одне за одним. Так у дитини не стало сім'ї (тренер входить у коло і перерізає ножицями ниточку «дитина - сім'я»), а разом з рідними поступово зникла любов (тренер розрізає нитку «дитина - любов»). Згодом не стало в дитини й дому, оскільки мати змушена була його продати, щоб розрахуватися з боргами.

   Дитина разом з мамою опинилася на вулиці. Вона перестала ходити до школи (тренер перерізає ниточку «дитина - освіта»). Права дитини не дотримувалися, тому що дорослі перестали про неї піклуватися (перерізається нитка «дитина - право»). Лише світлий промінчик надії давав дитині сили та сподівання.

   Та час минав, і одного разу дитину привели небайдужі люди до притулку. Фахівці притулку знайшли дитині прийомну сім'ю, де вже виховували двох хлопчиків і двох дівчаток. Поряд з дитиною з’явилися чоловік і жінка, яких дитина називає мамою і татом,  у неї з’явилися брати і сестри (тренер зв’язує нитку «дитина - сім'я»). Дитина відчуває, що її люблять (тренер зв’язує нитку «дитина - любов»). У дитини з’явився дім, в якому вона почувалася затишно і комфортно(зв’язується нитка). Дитина знову почала вчитися (зв’язується нитка «дитина - освіта»).

     Дитина знову могла сказати: «Я – людина, нехай маленька, але  я маю права (пов’язується нитка «дитина - право»). Як чудово, коли на світі є добрі люди, і як важливо, щоб у серці залишалася «надія»!

ІІ. Обговорення:

- Які почуття виникли?

- Що ж необхідно дитині в сучасному світі?

- Які умови потрібні дитині щоб вижити в сучасному світі?

9.Вправа на активізацію.

8. Вправа «Потреби дітей».

Педагог в якійсь мірі схожий на будівельника. Вони будують дім, а ми виховуємо дитину. Опорою кожного дому, є його стіни (прикріпляємо ватман), якщо уявити, що ми з вами будуємо особистість дитини. Давайте зробимо нашу дитину відкриту світові і прикріпимо до стін вікна.

У кожної сім'ї на парті є блакитні листочки, напишіть на них, які на вашу думку дитячі потреби повинні виконуватися у сім'ї, школі, суспільстві.

(кожна команда записує потреби на блакитних листках, які прикріплюють до стін будиночка).

- Кожен будинок повинен мати стріху, яка б захищала його від негоди, стріхою для нашої дитини будуть її ….. батьки (прикріпляємо стріху), які підтримують дітей, захищають їх. І як немає без стріхи повноцінного будиночку, так і немає без батьків повноцінного розвитку дитини, навіть тоді, коли всі дитячі потреби виконуються!

9 . Підсумки семінару – тренінгу.

 Сьогодні на нашому семінарі ми охопили лиш часточку проблемних питань, які існують у  взаємовідносинах - «дитина - батьки».

Такі форми  роботи з батьками є практичними і дають позитивний великий результат.  Батьки дізнаються багато нової інформації, отже така форма роботи може замінити звичайні батьківські лекторії, батьки є не пасивними слухачами, а активними учасниками, вони мають змогу зі сторони побачити свої помилки, зрозуміти своїх дітей.

 На початку тренінгу ми загадували бажання, записавши сподівання від тренінгу на лусочки золотої рибки. Прочитайте їх ще раз, і якщо ваші сподівання з тренінгу справдилися, прикріпіть їх на рибку.

(Учасники тренінгу діляться враженнями, озвучують сподівання )

Нехай ваші бажання і сподівання завжди справджуються і виконуються!

10 . Вправа «Аплодисменти по колу »

Спочатку починає аплодувати ведучий одному учаснику, потім учасник аплодує іншому учаснику і т. д. Вправа закінчується аплодисментами всіх учасників.

 Стилі виховання дитини в сім’ї

Мета: Ознайомити батьків зі стилями батьківської поведінки та стилями сімейного виховання. Дати можливість зрозуміти і відчути батькам, що їхня дитина особистість, з власними потребами і розвитком, яка може долати труднощі завдяки підтримці батьків.

Обладнання:

На дошці:

1. Висловлювання видатних людей:

“Хоч би яка у вас відповідальна і складна творча робота була на виробництві, знайте, що вдома на вас чекає ще відповідальніша, ще складніша, ще тонша робота — виховання людини. ”                                                     

                                                     В.Сухомлинський

“Дитина — рентгенівський знімок сім’ї. ”                                     

                                                     А.Макаренко

“Усі ми стали людьми настільки, наскільки навчилися любити і розуміти інших. ”

                                                      Б.Пастернак

“Якими діти народжуються, не залежить ні від кого, але щоб вони шляхом правильного виховання стали гарними нам під силу ”.

                                                      Плутарх

2. Зображення квітучої галявини.

Хід зборів.

Батьки заходять до класу, і вибирають листочок одного з п'яти кольорів, розсаджуються за столи, позначені цим кольором.

1. Презентація теми і мети батьківських зборів.

2. Розповідь вчителя про стилі батьківської поведінки.

Сім'я особлива атмосфера, куди дитина несе свою радість і горе, роздуми і сумніви. Саме від сімейного спілкування віє теплотою і сердечністю, турботою про дітей, доброзичливістю і чуйністю. Психологи стверджують, що саме сімейне спілкування — запорука доброго настрою і душевного спокою. І з другого боку — ніде люди не ранять так боляче, як вдома, в сімейних конфліктах. Психологічний клімат родини дуже важливий для психічного здоров'я дитини, він суттєво впливає на дитину, спричиняє стан комфорту, або дискомфорту. Стиль поведінки батьків позначається на становленні дитини, її розвитку.

Є такі стилі батьківської поведінки:

- Авторитетний. Батьки визначають та заохочують самостійність дітей. Вони відкриті до спілкування та обговорення з дітьми встановлених правил поведінки, допускають зміну своїх вимог у розумних межах. Діти у таких батьків добре адаптовані, упевнені у собі, вони добре навчаються у школі, та мають високе само оцінювання.

- Авторитарний. Батьки віддають накази, сподіваючись беззаперечного виконання, встановлюють жорсткі вимоги та правила, не допускають їх обговорення, дозволяють дітям лише мінімальну незалежність. Діти таких батьків часто боязкі та похмурі, невибагливі та вразливі.

- Ліберальні. Такі батьки не достатньо або зовсім не регламентують поведінку дитини, у них беззастережна батьківська любов. Дітям надають необмежену свободу, не встановлюють будь-яких обмежень. Такі діти схильні до неслухняності та агресивності, поводяться неадекватно та імпульсивно.

- Індиферентний. Між дітьми і такими батьками холодні взаємини. Батьки обтяжені власними проблемами, не мають сил на виховання дітей. Вони часто байдужі до власних дітей, не встановлюють жодних обмежень. При такій поведінці батьків дитину ніщо не втримує від вияву асоціальної поведінки.

Хай кожен з батьків проаналізує, який характерний стиль батьківської поведінки для нього і що потрібно змінити в своїй поведінці. Тому що найкраще адаптуються в житті діти авторитетних батьків.

3. «Галявина виховання».

На кожному столі є зображення квіток з написами дій дорослих під час виховання дітей. Прошу батьків вибрати дії, які найчастіше використовуєте у вашій практиці і прикріпити квіти до нашої «галявини».

Червоні квіти: покарання, накази, зауваження, глузування, присоромлювання, нотації, застереження, ігнорування, образа, допит.

Оранжеві квіти: критика, вмовляння, керування, повчання, моралізування.

Голубі квіти: особистий приклад, вислуховування, комплімент, заохочення, похвала, доброзичливі інтонації, зацікавленість, посмішка, підтримка.

І тепер подивимось на нашу «галявину» - на ній досить багато червоних квітів, а червоний колір — колір застереження, заборони.

4. Робота в групах.

Більшість психологів вважає, що психічне здоров’я, розвиток і становлення дитини нерозривно пов'язані також із типом батьківського виховання.

У кожної з п'яти груп є опис стилю батьківського виховання.

Прошу опрацювати їх і сформулювати докази того, що саме обраний стиль сімейного виховання найважливіший.

- Авторитарний стиль виховання.

Усі рішення приймають батьки, вони вважають, що дитина повинна підкорюватись їхній волі, ставлять перед дитиною високі вимоги, контролюють її поведінку, обмежують її свободу. Батьки змалку виховують почуття відповідальності, вміння долати труднощі.

- Опікувальний стиль виховання.

Батьки прагнуть бути завжди з дитиною, вирішувати за неї всі її проблеми. Дитина займає центральне місце в сім'ї.

- Потуральний стиль виховання.

Батьки приділяють дитині недостатньо уваги, вона віддана сама собі. Такі батьки не вміють виховувати, не спрямовують і обмежують дитину.

- Хаотичний стиль виховання.

У батьків відсутній єдиний стиль виховання, нема чітких вимог до дитини. Між батьками є розбіжність у виборі виховних засобів.

- Демократичний стиль виховання.

Батьки виховують у дитини особисту відповідальність і самостійність, відносно до її вікових можливостей. Дитина присутня при обговоренні сімейних проблем, бере участь у прийнятті рішень. Батьки вимагають від дитини обміркованої поведінки, і самі чуйно ставляться до її запитів. При цьому батьки виявляють твердість, дбають про постійне дотримання дисципліни.

Представник кожної групи зачитує опис стилю виховання і обґрунтовує чому даний стиль виховання є найкращім.

Орієнтовні пояснення батьків:

- Авторитарний.

Дитина ще нічого не розуміє, вона маленька. Батьки краще знають що їй потрібно і чого вона хоче, тому вона повинна слухатись.

- Опікувальний.

Треба щоб найменше труднощів і проблем було у дитини. Щоб дитину нічого не засмучувало.

- Потуральний.

Дитина хай робить що хоче, лише б не заважала.

- Хаотичний.

Коли є час, тоді виховуємо. Нас ніхто не виховував, і виросли.

- Демократичний.

Виховувати необхідно розумно. В разі потреби — допомогти, чи проконтролювати, чи дати змогу виконати самостійно.

 А учасники інших груп у формі дискусії обговорюють до чого може призвести саме даний стиль.

Орієнтовні відповіді опонентів:

- Авторитарний.

Діти таких батьків поводяться агресивно і відчужено. З віком дитина все частіше виявляє жорстокість, агресію. У неї неадекватна самооцінка (занижена, чи завищена).

- Опікувальний.

Дитина не може самоутвердитись, зростає її невпевненість у собі.

-Потуральний.

Дитина негативно ставиться до навчання, відчуває невпевненість, у неї низький рівень мотивації.

-Хаотичний.

Такі діти часто невпевнені, не довіряють дорослим. Відчуття нестабільності веде до несподіваних рішень, неадекватної поведінки.

-Демократичний.

Такі діти достатньо адаптовані, вони не соромляться запитувати, відповідальні і самостійні.

Висновок.

Тож найдоцільнішим є демократичний стиль виховання, коли батьки готові в разі потреби допомогти дитині, постійно спілкуються з дитиною, вірять в її здатність до успішної самостійної діяльності. Батьки найбільш значимі для дитини люди і саме від того, який стиль виховання ви обираєте, залежить якою людиною агресивно чи доброю, відкритою чи замкненою вона стане. Тому давайте ми з вами складемо загальні правила виховання наших дітей (за пропозиціями батьків і вчителя).

Правила виховання.

1. Повірте у неповторність своєї дитини, у те, що вона єдина унікальна, не схожа на жодну іншу, і не є вашою точною копією. Приймайте її такою, якою вона є, підкреслюйте її сильні властивості.

2. Будьте уважними і чуйними до дитини, уникайте образ і погроз.

3.            Поєднуйте повагу до дитини з вимогливістю, не соромтеся виявляти любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете за будь-яких обставин.

4. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність.

5. Діти повторюють дії дорослих, насамперед батьків. Станьте взірцем для них.

6. Заохочуйте особисту відповідальність і самостійність.

7. Вимагайте обміркованої поведінки.

8. Чуйно ставтесь до запитів дитини.

9. Намагайтеся впливати на дитину проханням. І якщо прохання не виконується, лише тоді вдавайтеся до інструкцій наказів.

10.  Дбайте про постійне дотримання дисципліни.

11. Покарання не повинне витісняти любов. Воно повинно бути справедливим, враховуючи вчинок і мотив.

12. Частіше спілкуйтеся з дітьми, вислуховуйте їх.

А тепер поміркуємо, чи потрібно забрати деякі квіти з нашої «галявини», щоб вона стала більш ніжною і спокійнішою.

Як зазначає великий педагог, академік Шалві Амонашвілі, внутрішній вогонь, закладений у дитині природою, з'являється перед нами у трьох основних пристрастях:

ü  Перша пристрасть — це пристрасть, до Розвитку. Дитина не може не розвиватися — духовно, морально, розумово, фізично.

ü  Друга пристрасть — це пристрасть до Дорослішання. Діти прагнуть до дорослішання, хочуть бути старшими. Підтвердження тому — зміст рольових ігор, у яких кожна дитина бере на себе “обов’язки дорослої людини. Задоволення пристрасті до дорослішання відбувається в спілкуванні, в першу чергу з дорослими.

ü  Третя пристрасть — це пристрасть до Свободи. Дитина виявляє її з раннього дитинства. В різних формах і багатогранно. Особливо сильно вона виявляє себе, коли дитина 2-3-річного віку намагається вислизнути з-під оцінки дорослих, і прагне утвердити свою самостійність: «Я сам!».

Зрозуміло, що дітям не можна дозволити все. Вседозволеність може згубно позначитись на їхній долі, але потрібно зрозуміти і те, що дітей неможна виховувати у всезабороняючій атмосфері, не можна їх постійно тримати в «своїх руках», силувати і примушувати проти їхньої волі.

5.  Вправа «Моя дитина».

Ми склали загальні правила. Дійшли взаєморозуміння в питаннях сімейного виховання, тож об'єднаємось в одне коло (батьки сідають в одне коло).

Я вручаю вам оцю гарну, живу тендітну квітку — це образ вашої дитини. Передавайте її з рук в руки, і дивлячись на неї продовжить розповідь за початком:

«Я хочу, щоб мій син (моя донька), стали, були ...

Для цього я ...»

6.Підсумок зборів.

«Дитина не тільки готується до життя — вона вже живе. Потрібно відкрити дитині саме життя. Допомогти їй проводити спостереження над явищами життя, черпати з них досвід для його поліпшення, вибрати в ньому вірний шлях» Ш. Амонашвілі.

Виховуючи, будемо виховуватись самі, адже справжнє виховання дитини — у вихованні самих себе.Батьківський ринг на тему:

Проблеми підліткового віку. Шляхи вирішення

Мета: вивчення точок зору батьків у вирішенні проблемних життєвих ситуацій, що пов’язані з вихованням підлітків у родині.

Завдання:

1. Обговорити життєві ситуації у вихованні дітей підліткового віку, шляхи вирішення конфліктних ситуацій (за участю шкільного психолога).

2. Розвивати зацікавленість до співпраці з психолого-педагогічним центром школи у вирішенні проблем, що виникають у вихованні дітей.

Хід проведення:

Класний керівник оголошує тему і завдання рингу. На дошці записано вислови видатних педагогів за темою.

Батькам пропонується висловити свою думку і своє ставлення до поданих висловів. Необхідно висловити свою точку зору, «за» і «проти». Всі пропозиції батьків записуються на двох аркушах ватману: 1— «за», 2 — «проти».

Ситуації для обговорення за темою: «Що робити якщо…»

Батькам пропонується об’єднатися у 5—7 груп, кожна група отримує завдання, обговорює, намагаючись знайти шляхи вирішення проблеми. Результати роботи кожної групи обговорюються, доповнюються, вивішуються на дошці. Після виступу кожної групи шкільний психолог дає практичні поради.

Ситуація 1

В останній час дитина дуже змінилася, мало спілкується з близькими людьми, мовчить, довго сидить і про щось думає. Намагається уникнути запитань.

Батьки бачать, що дитина страждає, але як вчинити не знають…

Ситуація 2

Ваша дитина вже достатньо доросла, навчається в міру своїх можливостей, але проблема в тому, що не хоче займатися хатньою роботою. Що робити, щоб залучити дитину до роботи та виконання своїх обов’язків у сім’ї.

Ситуація 3

Протягом семестру ви вважали, що у вашої дитини в школі все добре. В щоденнику ви бачили, що результати навчання достатньо успішні. Ви цілком довіряєте своїй дитині. Але в кінці семестру вас викликають до школи. Ви дізнаєтеся, що результати навчання вкрай незадовільні і дитина говорила не правду.

Ситуація 4

Сором’язливість і невпевненість в собі — характерні риси вашої дитини. Це накладає серйозні відбитки на його (її) манеру спілкування з однолітками, результати навчання погіршуються. Дитина страждає від цього.

Ситуація 5

Ваша дитина змінилася. Стала агресивною, жорстокою. Про це зауважують сторонні люди. Прояв цих рис ви вже бачите і відчуваєте на собі.

Ситуація 6

Дитина виросла. Все частіше зникає з дому, невідомо де затримується. Хоча всі свої обов’язки виконує, але ви відчуваєте, що дитина живе своїм життям, яке її цікавить більше. Ви все частіше залишаєтеся поза дитячою увагою.

Ситуація 7

Ваша дитина відвідувала танцювальний гурток і покинула. Потім вирішила ходити у вокальну студію і теж покинула. Потім зацікавилася волейболом і знову покинула. Всі свої дії син чи дочка пояснює тим, що стало нецікаво. Вона просить оплатити заняття в художній школі. Як ви вчините у даній ситуації.

Практичні поради психолога у вирішенні ситуацій

Розв’язання ситуації №1

У підлітковому віці діти намагаються віддалитися від батьків і стверджувати свою незалежність, хочуть звільнитися від стереотипу дитячо-батьківських стосунків. В різних випадках підтримуйте дитину, цікавтеся її шкільним життям, друзями. Знайдіть можливість розпочати бесіду про людські взаємини, стан душі. Наведіть приклади зі свого життєвого досвіду. Ні в якому разі не можна кричати на дитину і нагадувати про те, що вона замкнута. Це погіршить стан дитини.

Розв’язання ситуації №2

Поговоріть з дитиною про можливість захворювання, яке виникає, якщо не дотримуватися правил гігієни. Поясніть дитині, що ви потребуєте її допомоги. В будь-якому випадку наголосіть на тому, що дитина вже доросла і повинна нести відповідальність за порядок у своїй кімнаті.

Розв’язання ситуації №3

Без криків та насильства поговоріть і виявіть причини обману. Поясніть, що освіта необхідна в сучасному житті. Наголосіть на тому, що він поставив вас у незручне становище перед вчителями школи.

Розв’язання ситуації №4

Сором’язливість супроводжується негативними переживаннями, самотністю, тривогою, депресивним станом. Морально підтримуйте дитину, зміцнюйте її впевненість у собі, у власних силах. Залучайте дитину до виконання різних доручень, пов’язаних зі спілкуванням з іншими людьми. Запропонуйте дитині відвідувати гурток або спортивну секцію.

Розв’язання ситуації №5

Обмежте дитину в перегляді відеофільмів та комп’ютерних ігор зі сценами насильства. Намагайтеся спрямувати енергію підлітка у заняття спортом, різними гуртками. Ні в якому разі не застосовуйте фізичних покарань, приділяйте дитині більше уваги, любові.

Розв’язання ситуації №6

Поспостерігайте, чим почала цікавитися ваша дитина (журнали, ігри, фільми). Чи з’явилися у неї нові друзі, чим вони займаються, куди ходять, як проводять час. Домовтеся про тривалість прогулянки і час повернення додому.

Розв’язання ситуації №7

Саме в цьому віці підлітки починають планувати своє майбутнє. Вони вибирають, що їм саме найцікавіше, знаходяться в пошуку, роблять вибір. З дитиною необхідно обговорити, що було найцікавішого в тих гуртках і секціях, які вже відвідувала дитина. Обговоріть, чому ваша дитина зацікавилася навчанням в художній школі. Допоможіть їй зробити правильний вибір.

Рубрика «Поради батькам»

Батьківський ринг закінчується тим, що психолог роздає батькам пам’ятку з порадами «Як любити дитину».

Стежиною батьківської мудрості

Тренінг для батьків

Мета: поглибити знання батьків з питань морального виховання; дати можливість батькам поділитися своїм досвідом сімейного виховання; підвести їх до аналізу особистого педагогічного досвіду; ознайомити присутніх із стилями спілкування в родині; формувати відповідальне ставлення батьків до виховання фізично і психологічно здорового підростаючого покоління.

Обладнання: маркерна дошка або ватман для запису інформації; маркери, фломастери, кольорові олівці; папір формату А4, А3, авторучки, роздаткові матеріали, технічні засоби, диски із записами.

Час проведення: 1,5 години.

Хід зборів

Батьки заходять до зали під музичний супровід (пісня «Батько і мати»у виконанні Назарія Яремчука) і займають місця за столами.

Вступ.

Шановні батьки! Ми раді вітати вас сьогодні на наших батьківських зборах. В такій теплій, доброзичливій атмосфері ми з вами і поговоримо про найважливіше в житті для людини – батьківську любов.

Родина, рід…Які слова святі!

Вони потрібні кожному в житті.

Бо всі ми з вами ніжні гілочки

На дереві, що вже стоїть віки.

Це дерево – наш славний родовід,

Це батько, мати, прадід твій і дід…

Сім’я для малої дитини – це Космос, де мама – Сонце, тато – Місяць, а численні родичі – планети. Саме тут вона черпає сили і енергію для життя, вчиться мудрості, набирається досвіду. В дитячому серці зароджуються, вкорінюються моральні почуття – любов до людей, милосердя, доброта, що є сутністю вихованої людини.

Мати і батько – головні природні вихователі дитини. Недарма в народі кажуть: «Яблучко від яблуні недалеко падає», «Яке дерево, такі й віти, які батьки, такі й діти», «Як не навчить батько – не навчить і дядько», «Від доброго дерева добрий пагінець відійде, од добрих батька й матері піде добра дитина».

Через сім’ю наші діти виходять у суспільство. У сім’ї їм вручають естафету досвіду поколінь, яку вони повинні нести далі, щоб передати її своїм дітям, а отже – майбутньому. Жоден виховний заклад не може дати дітям того, що дає нормальна сімейна атмосфера: спілкування дітей з батьком та матір’ю. Діти уподібнюються дорослим, копіюють їх, орієнтуються на їхню поведінку, як на взірець.

Кажуть, діти – дорогоцінність, а ще більша дорогоцінність їх виховати, так як сам процес виховання – безперервна робота серця, розуму і волі батьків. «Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте чи повчаєте, чи караєте її. Ви виховуєте її кожної миті свого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома» говорив А.С. Макаренко.

Усі ми вважаємо себе люблячими батьками, і це природно. Ми дійсно любимо своїх дітей. Сьогодні ми з вами повинні усвідомити те, що ваша любов принесе дитині більше щастя, якщо вона буде постійно бачити і відчувати її.

«Наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми, перед усією країною» .

Сім’я…Що значить це – то кожен знає,

Хто зріс в сім’ї і хто її не має,

І як тут не приховуй, не таї,

Залежить наше щастя від сім’ї.

Кожна сім’я щаслива по – своєму…

Хто вони?

Які вони?

Про себе просимо розповісти. Настав час представити свої сімї.

Вправа «Знайомство»

Мета - сприяти згуртованості учасників за допомогою розповіді про свою сім’ю, створення доброзичливої атмосфери.

Час – 15 хвилин

Хід виконання – учасники сидять в колі. Ведучий пропонує за допомогою презентації кожному учаснику по черзі представити свою сім’ю всій групі і розповісти про сімейні традиції, обереги тощо.

Правила роботи в групі

Мета – акцентування уваги учасників на дотриманні правил роботи у групі та регламентації роботи.

Час – 5 хвилин

Хід виконання

 – Ведучий: Щоб наша зустріч була продуктивною, треба дотримуватися певних правил.

Я зачитаю їх, а ви оберете ті, що підходять нам для ефективної взаємодії:

ü  Говорити довго і не за темою;

ü  Говорити чітко і конкретно;

ü   Перебивати одне одного;

ü  Правило «піднятої руки»;

ü   Бути пасивним і похмурим;

ü  Бути активним, брати участь у всіх видах діяльності;

ü   Правило гарного настрою.

Отже, правила ми з’ясували.

Конкурс «Народна мудрість».

Мета – активізація учасників шляхом використання творів усної народної творчості.

Час – 5 хвилин

Хід виконання – Ведучий: Важко переоцінити вплив сім’ї, родини на розвиток, навчання і виховання дитини. Від народження дитини і до кінця свого життя батьки турбуються про долю дітей. Мати не тільки береже, а й навчає усьому: охайності, працьовитості… батько – захисник роду, годувальник сім’ї. Батькове слово – закон. Це було відомо здавна і знайшло своє відображення у крилатих фразах, афоризмах, у багатьох піснях, примовках, прислів’ях говориться про це. Пропонуємо вам взяти участь у конкурсі «Народна мудрість». Хто першим дає відповідь, отримує бал. («галявина з квітами» )

Необхідно продовжити прислів’я про схожість батьків і дітей.

Яке дерево, такі в нього й квіточки, які батьки… (такі їхні діточки)

Який корінь, такий і пагінець, які самі… (такі й сини)

Який кущ, така й калина, яка мати…(така й дитина)

Який дуб, такий й тин…(який батько, такий син)

Не навчив батько, не навчить…(і дядько)

Коли дитину не навчиш у пелюшках, то не навчиш… (і в подушках)

Коли тато каже «так», а мати – сяк, росте…(дитина, як будяк)

Що вчать удома діти, те знають і…(сусіди)

Умів дитя народити, умій…(і навчити)

Як під сонцем квітам…(так із матір’ю дітям)

Як мати рідненька, то й сорочка…(біленька)

На сонці тепло, а біля матері…(добре)

Про покарання і про те, як мати сприймає біди своїх дітей

Мати сильно махне…(та легенько вдарить)

Мати однією рукою б’є…(а другою гладить)

У дитини заболить пальчик, а в матері…(серце)

Як слід ставитися до батьків

Добрі діти – батькам вінець, а злі діти…(кінець)

Добрі діти доброго слова послухають, а лихі й…(дрючка не бояться)

Коло батька чемно вітаються, коло матері..(вклоняються)

Родина – основа зростання здорової дитини, це світ, в якому людина навчається жити. Саме родина вводить людину у світ стосунків з іншими, виконуючи функції, які в різний час і в різних народів оцінювалися по – різному.

Ставлення батьків до своєї дитини залежить від багатьох обставин: від культурних традицій власних родин, їх дитинства, від національних традицій родинного виховання, від індивідуальних особливостей батька й матері. У родині стосовно дитини створюються певні установки, які визначають емоційну атмосферу і стиль взаємин.

Вправа «Мух краще ловити на мед».

Мета – показати, що підхід з позиції сили не завжди є найефективнішим засобом спілкування та виховання, спонукання дітей до зміни поведінки.

Час – 5 хвилин.

Хід виконання – Ведучий пропонує учасникам розділитися на пари, стати обличчям один до одного, одному члену пари затиснути руку в кулак і тримати кулак перед напарником. Повідомляє завдання одному з кожної пари – якомога швидше розтулити кулак партнера. Через 10 секунд ведучий зупиняє вправу і констатує, що більшість учасників намагалися змусити партнерів розтулити долоню силою, проте чим більшої сили вони докладали, тим більшим був опір. Ведучий запитує, чи застосував хто–небудь інший спосіб спонукати партнера розтулити долоню (наприклад, чемно попросити). Як правило, комусь з учасників спало на думку використати цей найпростіший спосіб. З приводу цієї вправи ведучий ініціює обговорення ефективності різних методів , фокусуючи увагу на корисності дій без примусу, за умов поваги до інших.

Інформаційне повідомлення «Стилі виховання»

Ведучий: У кожній сім’ї свій своєрідний стиль спілкування. Власне, вміння взаємодіяти з дітьми – дуже важлива річ. Ви можете запитати, де знайти час на спілкування, адже сьогодні динаміка життя надто швидка. Усе відбувається поспіхом. Пригадайте, як починається ранок у вашому домі. Зранку ви віддаєте дітям накази, нагадуючи, як вони мають поводитися протягом дня.

Наступного разу зустрічаємося з дітьми вже ввечері. Спільна вечеря, розмова створюють сімейний комфорт. Саме такі хвилини можуть згуртувати і зміцніти сім’ю. Однак, знову спілкування обмежується короткими фразами. Хіба ж можна поспілкуватися, коли ввімкнений телевізор, і якась жінка вже втретє рекламує переваги прального порошку?

Дослідники стверджують, що батьки розмовляють із дітьми приблизно 15-20 хвилин на день. Із них 10-12 припадає на роздавання наказів.

Важливо знати стиль батьківської поведінки.

Мета – познайомити батьків з різними стилями виховання.

Час – 15 хвилин

Хід виконання – ведучий пропонує учасникам переглянути кілька відеосюжетів з фрагментами казок з певною моделлю сімейного спілкування (казки «Попелюшка», «Чипполіно», «Малюк і Карлсон», «Буратіно»).

Ведучий наголошує на тому, що є: авторитетний, авторитарний, ліберальний та індиферентний стилі виховання (додаток 1)

- Який стиль виховання прийнятий у ваших сім’ях?

Ведучий знайомить учасників із результатами анкетування в молодшій групі на тему «Мій стиль виховання дитини в родині».

Ведучий: Важливу роль у емоційно – особистісному зростанні дитини відіграють батьківські настанови. Батьки – найбільш значимі для дитини люди, тому мають зауважувати те, як вони звертаються до дитини, уникати настанов, які можуть негативно відбитися на її поведінці. З’явившись, настанова не зникає й у «сприятливий» момент життя впливає на поведінку та почуття.

Вправа «Батьківські настанови та їх наслідки для особистості дитини»

Мета – познайомити батьків із різноманітними видами батьківських настанов та показати їх вплив на формування особистості дитини.

Час – 5 хвилин.

Хід виконання - Ведучий ділить учасників на підгрупи і кожній підгрупі пропонує розглянути таблицю, в якій подані найпоширеніші негативні батьківські настанови та можливі їх наслідки для формування особистості дитини. Учасники повинні перефразувати негативні настанови в позитивні і зафіксувати їх у таблиці .

Закінчення «Батьківські тривоги»

Ведучий: Прийде час, і ваші діти матимуть свої сім’ї, самі стануть батьками. Якою вони уявляють свою майбутню сім’ю, як вони виховуватимуть своїх дітей? Які принципи успадкують від вас, своїх батьків, а що робитимуть інакше?

Лист до себе у майбутнє

Мета – дати можливість учасникам відпочити.

Час – 5 хвилин.

Хід виконання – ведучий повідомляє завдання кожному учаснику – написати лист, який зараз буде заклеєний і відкритий лише через 2 роки. Учасники мають коротко описати, які вони зараз, яка їх сімя, що їх цікавить, що вони думають стосовно свого майбутнього своєї родини, чим займатимуться, хто буде поряд з ними, що вони хочуть побажати собі та рідним на майбутнє.

Ведучий: Шановні батьки, наші діти приготували для вас подарунки (дитячі роботи у вигляді «долоньок»).

Пам’ятайте, що дитина – це дзеркало своїх батьків. Як у краплі води відбивається сонце, так і в дітях відбивається духовне багатство мами й тата. Робіть усе, щоб дитинство й майбутнє ваших дітей було прекрасним. Любіть своїх дітей не за те, що вони гарні, розумні, здібні, а просто так, просто за те, що вони у вас є.

Історія для натхнення.

Мета – активізація процесу самопізнання та самоактуалізації учасників.

Час – 5 хвилин.

Батько повернувся додому з роботи.

- Тату, таточку, нарешті ти прийшов, - кинувся йому на шию син.

Але батько був настільки втомлений, що в нього не було сил обійняти свою дитину.

- Тату, подивися на вулиці вже так пізно і темно. Я так тебе чекав! Я хотів запитати у тебе . . .

- Питай . . . - сказав байдуже батько.

- Я хотів запитати, скільки ти заробляєш за одну годину на своїй роботі?

- Син, та ти егоїст! Як можна задавати такі питання? Це моя особиста справа.

- Тато, я ж не спав, я ж чекав тебе, щоб задати тобі це запитання. Скільки ти заробляєш в годину?

- 50 . . . - відповів тато. - А тепер марш в ліжко!

Син подивився на нього великими блакитними очима і попросив:

- Тато, позич мені, будь ласка, 30. Я тебе дуже прошу.

Це роздратувало батька, і він накричав на сина.

Через деякий час батько подумав: «Я стільки часу проводжу на роботі, а син вперше просить у мене гроші . . . Може йому дійсно щось потрібно» .

Тоді він прийшов у дитячу і запитав:

- Сину, ти не спиш ще?

- Ні, тато, ще не сплю.

Батько присів біля сина на ліжку: - Вибач мене, я тут подумав, може тобі дійсно щось потрібно . . . Ось тримай, тут рівно 30.

- Таточку! Спасибі, тату!

Хлопчик узяв ці гроші і підняв подушку, де вже лежало кілька зім'ятих купюр. Потім він взяв усі гроші, полічив і подивився на батька.

Батько, побачивши, що в сина є гроші, розлютився:

- У тебе ж вже є гроші, а ти просиш у мене ще . . .

- Тато - перебив його син. - Я просив у тебе гроші, тому, що у мене не вистачало. А тепер тут рівно 50! Можна я куплю в тебе годину твого часу. Прийди, будь ласка, завтра раніше на годину і повечеряй з нами.

Вправа «Аплодисменти»

Мета – зняття емоційної втоми, поліпшення настрою.

Час – 5 хвилин.

Хід виконання – Ведучий: Ми з вами добре попрацювали. І на завершення я пропоную уявити на одній долоні посмішку, на іншій – радість. А щоб вони не втекли від нас, їх треба міцно – преміцно поєднати в аплодисменти. До нових зустрічей!